Керамическая плитка/

Ампутація і протезування

Ампутації на нижній кінцівці відносяться до прадавніх хірургічних втручань. Мабуть, настільки ж давно виникло прагнення компенсувати видалену кінцівку протезом. Проте навіть самий здійснений в технічному відношенні протез є лише жалюгідною імітацією живого органу. Тому найкращий спосіб допомогти пацієнтові — позбавити його від ампутації. Якщо ж уникнути операції не можна, то перед хірургом встає завдання обмежити зону ампутації необхідним мінімумом і залишити безболісну опороспособную куксу. При цьому слід враховувати загальний фізичний і психічний стан пацієнта, необхідність як можна точніше визначити рівень ампутації, можливий ризик невдачі аж до повторної операції, обговоривши можливість останньою з пацієнтом. Хірург повинен володіти щадними тканини методами оперативного втручання і грамотного ведення післяопераційного періоду, а також брати участь в процесі протезування і допомагати пацієнтові знов вчитися ходити, враховуючи фізичні можливості хворого і особливість кукси, прагнучи не допустити погіршення стану пацієнта.

Ці міркування протягом десятиліть червоною ниткою проходять через всю спеціальну літературу. До новішим відносяться положення про застосовність такого підходу до лікування пацієнтів з судинними захворюваннями: вони абсолютно прийнятні для чверті пацієнтів з судинними захворюваннями, яким необхідна ампутація на рівні стегна. В останніх є шанс зберегти колінний суглоб і навіть частину стопи. Перераховані міркування тим більше справедливі для ампутацій, що проводяться по інших причинах.